Життя іде між трав по колії
І знову роси сяють, наче зорі,
Для мене швидко пробігають дні,
Лягають хлібом в скошеному полі…
Ударять проліски тихесенько у дзвін,
Берізки заридають, як належить,
Весна прийде і вже не буде зим,
Просто сніги свої часи відлежать…
А потім літо… В лузі килими…
Розквітне червонява конюшина,
Війне холодним, наче від зими,
Та це вже буде літечка картина.
І вічна осінь ляже на лице,
Палітра фарб засяє на узліссі,
Листок залишить голе деревце,
Бурульок більше не побачу в стрісі.
Не вірю в зими, бо не той ще час,
Ще варто обнімати і кохати,
І цілувати доленьку не раз,
Любов свою до віку цінувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396088
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Віталій Назарук