Біжать роки, як річка повновода,
і ні защо їх неможливо зупинить.
В дорозі в них немає перешкоди.
Не продаються, неможливо їх купить.
Буття лиш трішки в осені оділось.
В душі сміється промінь - оптиміст.
Ой ще багацько в долі залишилось,
а двері навстіж, лише оглянись.
Дівки - жінки кохають до упаду:
Хай повноводдям живиться ручай.
Та обережно в хвилях водопаду,
Щоб не втопитись якось не взначай.
У кулаці завжди тримай пружину
щоб часом десь кудись не занесло.
Щоб не пропасти десь в лиху годину,
Теж при собі, тримай завжди весло.
Лиш пятдесят на струнах віддзвеніло.
У відголосках стиглих серенад
блищить іще, не стерлося вудило.
Тож хай клекоче юнню листопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395962
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.01.2013
автор: Дід Миколай