Прийде любов – розквітнуть мрії і бажання,
Розпуститься весна в твоїй душі,
Палкі, нестримні, дужі сподівання
В сердечному причалі бережи.
Всміхайсь – тебе кохають, ти кохаєш
І радістю наповнився весь світ,
Меж хмар, де ясне сонце, ти літаєш,
Стає легким і безтурботним твій політ.
Твоя душа тепер не знатиме покою,
Вона горить, палає, мовби жар,
І спокушає тебе думкою п’янкою,
В тобі усе позбулося примар.
Ти вже не спиш ночами – це прекрасно,
Хвилина кожна, мовби рік,
І сонце світить в серці ясно-ясно
І календарним дням, на жаль, згубився лік.
Піде любов - зав’януть мрії і бажання,
Оселиться зима в душі твоїй,
Облишуться, розтануть сподівання,
Немає більше ані спогадів, ні мрій.
Сумуй – ти не кохаєш й не кохають,
Змарнів, принишк і плаче цілий світ
І ти, на жаль, вже в небі не літаєш,
Бо крила вже зламав тяжкий політ.
Твоя душа не знає хвилювання,
Вона холодна і не має відчуття,
Вже не п’янять таємні сподівання
І майже скінчилось усе твоє життя.
Та все одно не спиш ночами – це жахливо,
Кожна секунда зараз, мовби вік,
Вже серце спить, лиш стукає сонливо,
Та календарним дням не згубиться вже лік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395866
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Яна Янчік