Коли ти пишеш, незнаючи чи це хтось прочитає,
повільно виводиш останні слова...
Не знаєш ти, та й ніхто не знає,
у чому сенс жити, поки жива?
Ти пишеш рядки, акуратно виводячи букви,
щоб той, хто читав, зрозумів останні слова.
Ти не віриш в дива, бо в очах твоїх світ уже рухнув.
Ти один. Ти самотній. Немає нікого, нема!
Ти готовий на гріх, в голові вже сформовані плани.
І немає вже сенсу в твоєму житті...
Не дарує вже радості усмішка мами,
і ти мрієш забутися у небутті.
Тебе, мабуть, зневажатимуть люди.
Та тобі буде байдуже, якщо встигнеш піти.
Тебе більше немає... І світу не буде.
Ні сліз. Ні страждань. Тільки голос "Іди"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395752
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Романтичний егоїст