Поповзла гадюкою дорога
По степах безкраїх вдалину,
Відштовхнувшись якось від порогу,
Я пішов у світ-на чужину.
Не одні стоптав там черевики,
Замерзав в снігах,горів в пісках,
Думав, що залишусь там навіки,-
В тих забутих Господом краях.
Залишався без найкращих друзів,
Зраджували подруги не раз,
Задихавсь, мов риба у калюжі,
Помирав та оживав щораз.
Мабуть, ангел бавився зі мною,
Кожен раз підводив до межі,
Відчував його над головою,
Він навчав долати рубежі.
Я вклонюсь своєму охоронцю,
Він один не кидав у біді,
Помолюсь йому,як квітка сонцю,
За прожиті роки всі свої.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113012610601
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395738
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Віктор Гала