Лежу під ковдрою і мрію,
Чи ж то насправді я зумію,
Подрузі казку розказать,
Слова потрібні підібрать!
Яке ж то царство вибирати,
Щоб там початок той узяти.
Яку країну, який рай,
Щоб була пісня і звичай!
Вкінці рішила іти вгору,
Любить вітри, то ж піду в гори,
Бо тут близенько десь і небо
І ангели на всі потреби.
Хмаринки зібрані всі тут,
Вони і дощик принесуть.
А потім засмієтся сонце,
загляне в Видине віконце
розквітне Вида наче квітка,
Ота ласкавая лебідка,
І буде ангелів збирать,
Щоб потім людям роздавать.
Та не для себе всіх їх кличе,
У неї серденко кигиче
І чайкою над всім літає,
Усіх цілує всіх вітає,
Усім по ангелу дає,
Забула серденько своє.
Бо он побачила сирітку
І пригорнула, вдягла в свитку
І свого ангола дала,
Щоб та щасливенька була.
Ну от, не казку розказала,
З’явилась правдонька бувала,
Про те, що в світі є подруга,
І як в тебе якась недуга,
Вона скоренко тут- як- тут
І скаже всім- щаслива будь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395608
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: горлиця