Дивлюсь на білий цей папір,
Дивлюсь і бачу нові твори.
Душа здіймається у вир,
Долаючи моря і гори.
Дарма, що крил в людей нема.
Дарма, що я не вкритий пір’ям.
Дарма, що близиться зима,
Даруючи свій сніг подвір’ям.
Дніпро тече мільйон віків.
Дніпро дарує людям світло.
Десь Бог подів чоловіків.
Дай Бог щоб людство не осліпло.
Дивлюсь на білий цей папір,
Де бачу вірш–винагороду,
Давай, біжи мерщій у двір,
Доводь любов свою НАРОДУ!
11.12.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395437
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Дід Петро