Дивлюсь з вікна, а там життя –
Там люди, сонце і неспокій,
А я сиджу в вікні одна,
Не розрізняючи плин років.
Стою над прірвою в життя,
Я хочу вирватись із клітки,
Я просто є… й мене нема,
Як ці живі пелюстки квітки.
Я все сиджу в вікні одна –
Підлога ,стіни, скло і стеля.
Ні, я не вистрибну з вікна –
Я запрошу життя у двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395416
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Лєна Журавель