не стає повітря…

Перетасована  колода  часу
заручники  життя,  проживаєм,
порожність  вбрата  у  прикраси
щастя  крихке,  втрачаєм.

У  круговерті  суєтливих  днів
рідність  і  спокій  шукати,
з  запам'ятованих  снів  
минулі  спокуси  стирати.

І  очі  до  неба  з  проханням
ожити  в  часи  безсліддя,
і  кволе  на-пів  покаяння,
бо  вже  не  стає  повітря.
.................................


Радість  в  очах  доньки,
тепло  на  душі,  ніжність,
маленькі  дитячі  долоньки
щастя  в  моментах,  вічність...

Материнське  тепло  незрадливе
в  будь-який  час,  підтримка
бабусині  пісні  мрійливі,
на  серці  весна  навіть  взимку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395393
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: owl silence