Різцем по дереву пишу, –
Який кусок зав’ялий!
На нім я виріжу журбу
І дуба лист опалий.
Журбу – в дівчині, що вночі
Канючить щось у Бога,
І в журавлиному ключі,
В старенькій у порога,
Що сина жде, який пішов
Дорогою крутою,
І в удові за стосом дров
Під старою вербою…
Та мало місця для журби –
Різцем малюю сонце,
Та заставляю все цвісти!
Закрив журбі віконце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395145
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Г. Король