Коли я спокійно сиджу на даху свого хмарочосу,
Де ніякий птах не літає і дерево не росте,
То бачу дівчинку-долю: обідрану й босу,
Яка спокійно чекає початку параду планет.
Дівчинка-доля стоїть, замочком схрестивши руки,
Повз мене дивиться мов, без суму та співчуття.
-Прислухайся…чуєш цей тихий, ритмічний стукіт?
Він означає ті речі, яким нема вороття.
-Довіра близької людини, втрачена в підлій зраді;
-Дитяча наївність, яку неминуче вбиває час;
-Участь у всезагальному, театральному Маскараді…
Все має наслідки, все зазнає метастаз.
Дівчинка-доля малює морський пейзаж аквареллю,
Пензлем в руці здіймаючи товщі води.
Не в змозі втікати, йдуть на дно каравели,
І, поринаючи в дзен, спати йдуть мудреці.
P.S. Рух абсолютний, спокій - відносний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395076
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.01.2013
автор: Олександр Ткачинський