Зима вже втратила останню совість-
І плаче, і морозить водночас!
Не хоче снігом радувать. Натомість
Схотіла покалічити всіх нас!
Он кіт іде, на ковзанах неначе,
Все лапи роз'їжджаються руді.
І горобці вже на гілках не скачуть,
А падають,як з дуба жолуді.
І кожну грудочку глазур слизька покрила,
Катки великі скрізь замість дворів...
І лиш зима взяла у вітру крила,
Сміється із людей-ковзанярів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394773
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Любов Ігнатова