Не питай, що тобі дарувала країна,
Запитайся себе, що ти їй дарував?
Чом ти пафосно лаєш столітню руїну,
А в будову її сам нічого не вклав.
Не прокльони й насмішки потрібні країні,
Їй потрібна твоя молодеча рука,
Своїм мозком працюй, щоби зникла вже нині,
Ця біда і терзання, відвічна тоска.
Подивись навкруги, все чекає посіву
Молодого зерна, щоб засіять лани,
Напинай свій вітрильник! Готуйсь до відпливу!
Бери в руки стерно, і свій край борони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394561
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: горлиця