Сонце зникає у чорній пітьмі
Й небо палає неначе в вогні.
Води у морі наповнені кров’ю
І люди вмирають не бравши і зброю.
Міфи й пророцтва стають наяву
В ворота пускають всю нечисть оту.
Цей день настає раз в тисячу літ,
Несе він нещастя і тисячі бід.
А чорнії монстри блукають в пітьмі,
Вони всіх вбивають за муки свої.
В їх венах тече горючая кров
З ненависті тої, що світ їх прокляв.
Та з променем світла приходить їх смерть
І люди вбивають пекельну цю чернь.
А сонце все сходить, горить в клубах диму
Та світ вже шукає нового Месію.
13.12.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394391
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Володимир Біленький