Як хрумко дзвенить кришталь
У поєднанні слів-орбітних
Дві троянди заради амбітних
Вона горда а він печаль
Так так так так дзвенить кришталь
Два ковточки і птахи злетіли
Два камінчики в душу нажаль
Підійнятися хтіли не всміли
Заслухалися дзвоном кришталь
Полонив їм той мозок безсилий
У просторі навколо трикутник
На поверхні вустами супутник
Доторкнувся і гордість в печаль
Незабутній їх клич незабудок
Нахилився і в келих бажань
Дзвоном ока залежним у даль
Цвітом-тереном пучок зжимань
Притягнув колючками і злився
Намагався спинити печаль
Рівнем мірності дзвоном змагань
Так так так... То не звони Кришталь
В іншім степі упав і розбився...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394265
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Ольга Ратинська