[url=""][/url]Суха ялинка – наче від голосок свята,
Стоїть в нас посеред кімнати,
Вона все бачила у нас й все знає,
Ну а тепер – навіки засинає.
На Новий рік нам сяяла не раз
І дарувала свій незабутній запах,
Сама раділа тисячам прикрас,
(Хоч знала, що піде все прахом...)
От на Різдво – слухала колядки,
На Щедрий вечір – дівочі голоси,
На Водохреща – вже минали святки,
І твого щастя відійшли часи...
... Є люди теж, як сяючі ялинки,
що у житті нам прикрашають свято...
А коли їм буває сумно-гірко,
Ми і не знаємо, і не помічаємо
як їх виносимо з свого життя,
й не розуміємо: як, коли і де, –
душу компанії втрачаємо... 24.01.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2013
автор: Яна Бім