...А ти втекла тоді від мене,
Щоб не залишитись навік
Тепер зустрілися. Вірменин -
Твій муж - пристойний чоловік.
І син... Лицем на тебе схожий,
Такий одвертий, як і ти...
Між нас ні стін, ні огорожі,
Та в різні боки звикли йти.
Таки в очах щось промайнуло,
Перехопивши в грудях дух.
Але все-все давно минуло,
І почуття остиглі - брухт.
Лише коси знайомий запах
І переслідував, і звав.
І, як тоді, дощ крапав, крапав,
Гірке й солодке розливав...
20.І.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2013
автор: Вячеслав Романовський