У потягу

З`їдає  ранок  
Сонячні  медИ,
Присісти  б  можна
На  ріжок  плацкарти,
Та,  усміхнувшись
В  буйність  бороди,
Січневий  день  в  вікно
Вставляє  жарти

Ховає  потяг  
Потайний  тунель,
І  випускає  серед
Царства  лісу  -
Понад  смереки  
Сонце,  як  морель,
А  між  ялин  дівча,
Немов  Аліса

Із  задзеркалля
В  звичний
Перестук
Невиспаний  кондуктор
Повертає,
І  смачно  позіхає
Ноутбук,
Протерши  очі
Біля  склянки
Чаю…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393614
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Стяг