Чуєш, любий, шепочеться вітер,
Гілка стукає гулко в вікно.
Я душею ховаюсь в твій светер,
В серце ніжність вселилась давно.
І розгойдує мрію на плесі,
Помережану думки клеймом.
Власну сутність зв’яжу в перевеслі,
Якби змога втримати замком.
Рвуться кільця, пече поцілунок
На покусаних спраглих вустах.
Зір на небі, що в морі піщинок
Та твоя наймиліша однак.
17.01.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2013
автор: Валентина Ланевич