Коли до серця спалено мости,
Опори провалилися в безодню
Ти не ховай надію, а, прости,
Міцніше віру укріпи Господню…
Йди шляхом праведним, святим
Тебе ніхто не зможе зупинити
Повір, в житті відкриються світи
Що зможуть ніжне серце полонити.
У квітах віднайди собі снагу
Дерева стійкості нехай назичать,
Як босими ногами по снігу
Краса і чистота дух возвеличать.
Якщо на серці намерзає лід,
Окутані туманом сподівання
Нехай в душі завжди жевріє слід
Надії, що повернеться кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393332
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Степ