Я пам’ятаю твої ніжні очі,
Я й досі бачу їх, щоночі уві сні.
Вони дуже красиві. на них є сто охочих,
Але для мене в світі вони такі – одні.
Я пам’ятаю твої ніжні губи,
Я відчуваю дотик їхній навесні.
Він завжди був, і є, і буде.
Легенький поцілунок належить ще мені.
Я пам’ятаю твої ніжні руки.
Я грілась в них, неначе горів ліс…
І навіть як й хотіла б це забути
Немає вітру, щоб любов відніс.
19.01.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392991
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Дагней