Як дивно у небі кружляють сніжинки!
Це вправно їх водить незрима долонь
Незримого Майстра, що всі часи звикло
Керує цим світом, є сущому ліком,
Подібно на вічно-незгасний вогонь.
Як в небо голівками тягнуться рожі,
Як ніжно струмок у гаю дзюркотить!
Ми теж усе можем, я вірю, ми можем -
Як Всесвіт побачим в краплиночці кожній
І словом у Вічність вкарбуємо мить!
Подібними Майстру ми теж здатні стати -
Мостити стежини з любові й добра.
Бо є в світі речі цінніші від злата -
Любов, що стоїть непохитно на чатах
І зводить нетлінний душі нашій храм.
Як дивно кружляють сніжинки у висях,
Відкрий душу світлу, омийся у нім!
Бо той лиш, хто серцем і в помислах чистий,
Здолає всі кручі, не згубиться листом,
Що зліг під покровом засніжених зим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392981
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: валькірія