Співають коси реквієм траві.
Мантачка, як смичок у скрипаля,
Виточує – аж чутно звіддаля –
Мінори і мажори вікові.
До сходу сонця мусимо вчинить
Цей ритуал народження отави.
Ніякій примсі шалу не спинить,
Бо свідком бути – день не має права.
Співають коси в тиші луговій,
І ноги витанцьовують у твісті!..
Щорічний присуд липня цій траві
Ми виконали вправно,
Без амністій.
____________
Мантáчка – брусок для гостріння коси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392856
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Олег Завадський