Так,ти не був героєм кінодрами.
Навряд чи й взагалі,героєм був...
Та,бач,пішов у росяні тумани.
І замість "є" казати мушу "був"...
А пам'ятаєш пору ту чудову,
Як ми,під щойно зроблений вишняк,
Вмикали Цоя чи Гребенщикова.
І "гнали філософський порожняк"
Ти все про кельтські та норманські впливи
В англійській мові торочив мені...
А я казав -Володь,життя брехливе.
Й людина-то вінець отій брехні...
Ми спорожняли молодості чашу,
Мов пили той з кислинкою вишняк...
Здобутки,слава...Все здавалось нашим...
І як воно тепер? Тепер-ніяк.
Сади ілюзій щедрі пустоцвітом,
Який випалює життя хамсин.
Полуда впала,оголився чорний віхоть,
Який колись сприймався за жасмин...
То я про себе... А як ти,Володю, зараз?
Чи є насправді той Едемський Сад?
Знов не про те... Пробач за необачну фразу...
З тих місць не повертаються назад...
Та хтів би вірити,що Сад існує.
Чи,може,навіть Місто Золоте...
І вогнегривий лев в Саду крокує,
І золотий орел у небесах пливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392530
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: посполитий