І все-таки, в мріях я бачу тебе щоранку.
Ти відкриваєш фіранки,
пропонуєш філіжанку
з кавою.
Я не була тобі цікавою,
хоч ти ласкаво
називав мене своєю долею.
Я згадую,
як ти ламав стебла
і дарував квіти,
змушуючи мене радіти
й любити,
(зізнатись мушу).
А знаєш,
пусті слова також ламають,
лиш душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392493
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Мар`яна Бойко