Ми розгнівили небеса.

Дивлюсь  на  тебе  і  молюсь,
Щоб  не  зустрілися  востаннє.
Навіть  заплакати  боюсь,
Щоб  не  злякалося  кохання.
Від  почуттів  і  від  бажань
Так  розриває  мої  груди.
Від  безкінечних  тих  чекань
Мої  тремтять  німіють  губи.

В  твої  обійми  упаду
І  не  подивлюся  у  гору,
Щоб  не  накликати  біду.
Ти  моє  щастя,  моє  горе.
Усе  на  світі  проти  нас,
А  ти  назвеш  мене  "Кохана"!
Я  запізнилась  у  свій  час,
Ти  поспішив  тоді  зарано.

Все  вирішено  від  давно.
На  все  поставлено  печатки.
З  тобою  грішні  все  одно,
Бо  розірвали  обіцянки.
Те,  про  що  клялися  вуста,
Наші  серця  тоді  не  знали.
Ми  розгнівили  небеса  -
А  вони  нас  не  повінчали.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392250
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Аня Тет