Не гукай мене більше мій друже, не зви,
Загубились наші імена між літами,
Забулися про кохання казкові сни,
Заблукала душа твоя, поміж світами.
"Не гукай мене більше мій друже, не зви"-
Відлуння імені між травами шелестить,
Все минуло. Прощаю й ти мене прости,
Вітром воно шугає, у листях гомонить.
Нехай Бог твої гріхи все ж таки простить,
Ти Ангелом у вічності на плечі поспи...
Як же болить моє серце й душа болить!
Тебе нема на Землі, на жаль. Тільки схлипи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392111
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.01.2013
автор: Макієвська Наталія Є.