Він зі снігу ліпив титуловані замки й вежі,
А вона малювала Ангелів своїм тілом.
Він мав власний погляд й бажання безмежні,
А вона від свободи плакала і хворіла.
Він терпіти не міг всі розмови на вільні теми,
А вона щебетала з птахами співала пісні.
Не збиваючись з ритму в шаленому темпі
Він не прагнув всміхнутись наступній весні.
Він не вірив в кохання, у вірність і правду.
Будував лиш для себе на острові дім.
І хоч вірте, хоч ні та сьогодні чи завтра,
Вона прийде й назавжди залишиться з ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391922
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2013
автор: Любов Чернуха