Любов бальзаківського віку
Щось полинове-калинове
І терпкість білого вина.
Вона горить і потухає,
Вона ранима й виліковна
Вона сильніша за метал
І м"якша за усе(рн).
Вона прибій у морі синім,
Пісок намиє, відпливе
І гребінем себе поставить
Й заляже на глибокім дні.
Вона,як лід,що чуть розтане
Збереш по каплі те усе
І заморожиш не відпустиш
Хоч може зимно вже вкотре.
Вона жіноча-дужа
І хоч бальзаківська уже.
А чоловіча-так собі,не дуже-
Самодостатність,спокуса
Вкусить би яблучка іще.
Бальзаківські пороги-вік чи примхи???
Можливо вигадка філософів,поетів???
А думка Ваша???
А,моя!?..
Історія буття й закономірність уприроді,
Цвіте й колись і відцвіта.
Продовження є неминуче
Насіння квітка залиша.
Любові суть є безкінечна
Інакше не було б життя......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2013
автор: Плискас Нина