Задуматись, мабуть, прийшла пора
І розібратися,що добре,що погано,-
Чи треба доторкатись до пера,
Що так виводило поезію сопрано.
Чи зупинити свій скажений біг,
Зійти з дистанції, не бачивши фіналу,
Віддати в чужі руки оберіг,
Й гірку ковтнути з битого бокалу?
Почати, може, з чистого листа,
Виводити каракулі невмілі?
Ні,мабуть, краще кинутись з моста,
Ніж бачити рядочки ті несмілі.
А далі, захмелівши від вина,
Жбурнути всі вірші у бистрі води,
Розрахуватись з римами сповна,
І щоб без болю і таки, без шкоди.
Та тільки, щось спиняє мій порив
І знову олівець виводить рими.
Потертий зошит на столі відкрив...
Не можу розлучитися я з ними!
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113010910251
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391132
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: Віктор Гала