В опівнічному пледі дрімають хиткі мансарди.
На причалі нікого. Мигтить віддалік Массандра.
Ти спиняєшся тут на короткі гостини в моря,
бо воно, як ніхто, розуміє твої повтори
і потвори, твої урагани, твої примари.
Мовчки так сидите – недоладна і дивна пара:
нетутешня Марія завждú не в своїй тарілці
і гаркавий Іосіф, суворий старий тубілець.
І нічим не збудити протяжну січневу тишу –
крім різдвяного дзвону. І вже на руках колишеш
дивовижну маленьку зірку золотоволосу.
І сміється ласкаво суворий старий Іосіф.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391104
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: *****