Я поцілую руки зморшкуваті,
Сльозами змию їх одвічну втому.
Вони мене любили колисати,
Вони мене завжди чекали вдома.
В них- джерело нестерпної любові-
Воно не всохне, скільки ти не пий!
В них сни дитячі тепло-кольорові
З віночка материнської весни.
Ці руки- щедре сонячне проміння,
Що тіні проганяє із чола,
Витягують із пазухи каміння,
Щоб дихати вільніше я могла...
Я поцілую мамі ніжно руки,
Сльозами змию їх одвічну втому...
Як добре, що завжди після розлуки
Вони мене стрічають радо вдома!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389979
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2013
автор: Любов Ігнатова