Мова дотиків багатша від гри палаючих слів,
від неї аж кров нестигла забивається в венах,
коли відчуваєш суть двох нестримних світів ,
коли, мов голкою, так ніжно проводять по ребрах.
Кожною клітиною тіла відчувати ночі тепло,
яке розливається морем, що щемом лягає на скроні,
навіть тиша, яка беззвучно впадає на дно,
не спроможна стримати навали німої розмови.
Угору, де літають пориви людського бажання,
підійматись хвилину і чекати неба півподиху ,
віями торкнутись до тіла крикливим мовчанням
і обгорнутись дотиком, оголеним порухом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389694
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2013
автор: kore