Над вечір з’їв шматочок сала,
Горілки чарку проковтнув
І так мені самотньо стало,
Що я іще одну хильнув.
А потім сало я засмажив -
Шкварчало бджілками в душі
Собі резонно зауважив,
Що треба стопочку мерщі.
А потім в те, що на пательні
Цибулі трохи накришив
І не роздумуючи вельми
Горілки чарку пропустив.
А потім в суміш «обалдєнну»
Штук п’ять яєць розколотив
З любов’ю глядя на Всєлєнну
Горілки чарку пропустив.
Кулінарійноє це диво
Укропом трохи притрусив
І зовсім вже тоді ігриво
Горілки стопочку налив.
Це благодать, упомрачєнн’є
Коли пательню зняв з вогню
Душі «високоє влєчєнн’є»
Мерщій доповнив «самженю».
Зламав собі шматочок хліба
Виделку взяв «на пєрєвєс»
Я долі вимовив: «спасіба»,
Душа помчалась до нєбєс.
Слина текла мені на груди
Допоки перший шмат доніс.
Не збожеволівши покуди
Я ледь утримував свій ніс.
І проковтнувши насолоду
Наступний шмат у мить схопив,
А потім ще раз на догоду
Це оковитою залив.
Нема самотності подавно.
І почуття уже до неба.
Душа пливе в нірвані плавно
Не много нам для щастя треба.
Січень 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389591
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 03.01.2013
автор: Виктор Кириллов