Цей світ здурів, чи він перевернувся?
Чи може сам я з розуму зійшов?
Та хтось із нас усе ж таки звихнувся,
І глузду грань далеко перейшов.
Богема наша, наші можновладці
Живуть в якомусь паралельнім світі.
Не розуміють і не мають в гадці,
Що є життя без променів софіті.
Життя козирне, світське для багатих,
Вони все носять тільки від кутюр.
А люди хочуть в цей екран плювати,
Пошматувати в клоччя цей гламур.
Жирують суки, бісяться з достатку,
А люди ледь живуть за копійки.
Держава без Закону і порядку
В якій становлять більшість жебраки.
Як можна ці дивитись передачі,
Де в розкоші хизуються вожді?
А люди – працьовиті, не ледачі,
Живуть лише на хлібі та воді.
На цю злиденну пенсію, зарплату
Люд не живе, а тільки виживає.
Її б таку призначить депутату,
Щоб знав «слуга» як цей народ конає!
Вже в печінках зросійщена богема,
Національний – рупор ворогів,
Про газ і дружбу остогидла тема,
Про партії – зібрання бандюків.
Чи може хай показують, хай бачать,
Народ розумний і збагне усе!
Цій владі він знущання не пробачить,
І він її на друзки рознесе!
02.01.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389386
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2013
автор: Мирослав Вересюк