Камо грядеши? (у ролі епіграфа)
Куди
Крізь дим
Запереспотикалася дорога?
В сліди,
Людським думкам не вірні
Ноги.
А на шляху – каміння,
Яке не час збирати.
Але ж навіщо йшла ти?
Божевільна.
Звідкіль
По сіль
Занедопередумалася примха? –
Усі
Казатимуть добірно
Й тихо.
А на шляху – везіння,
Якого не впіймати.
Але ж навіщо йшла ти?
Божевільна.
Насмерть
Ущерть
Запонапереплуталось волосся.
Тепер
Блукаєшся свавільно.
Досі.
А на шляху – спасіння,
Яке не треба знати.
А просто закричати:
Боже, вільна!
Інакше:
Йшла світ за очі.
Битими шляхами
(…життя?)
Йшла без якоїсь особливої мети.
А люди вигадали, що по сіль.
Їй, мабуть, відверто не таланило, але не в тім печаль.
Якось одного дня сяйнуло усвідомлення, що не йде, а блукає.
Вільна.
02.01.2013р.
(ідея живе з грудня 2012)
*Фотограф Софі Блек
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389375
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.01.2013
автор: Анастасія Витрикуш