Це я сама у всьому винна:
Ти навіть близько з ними і не схожий...
Але чому?? Невже повинна
Вдивлятися тебе у кожному із перехожих?..
Скажи мені, за що? І, як це зветься?
Скажи, чому одразу не скарають стратою?
Та знаю: долі чек не пропонуй – й не обернеться:
Вона ж сама вирішує, ЩО є відплатою.
Набрала я боргів у неї, хитрої,
Тепер наздоганяюсь кредиторами.
А ти.. й не знаю, як би витримав,
Коли б упало горе тобі горами.
І ти прости мене за тавтологію,
За збіги спільнокореневих слів,
Та я з тобою і без тебе божеволію.
А ти мені скажи, ну як так міг?
І скільки ще на тебе суджено чекати?
Моє життя, то не життя – три вічності.
Тепер не маю я чого втрачати:
Моє життя – то просто сплав епічності..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388414
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: Настя Мозгова