Підійми мене до галактики
і візьми вирувати всесвітом.
Щоб раділа я без наркотиків -
надкарнизних думок і пороху.
Дай відчути себе потрібною.
Надванільною, надто чутливою.
І не так, як у всіх - піврідною,
а зорею в житті мерехтливою.
Підійми мене до галактики.
Я кохаю Тебе над усе!
Ми залежні від різних клаптиків,
хто слабкіший - того і змете...
Пам`ятаю, колись Ти не витримав
з білих хмар раптом падав униз.
Тільки Ти, любий, летом із крилами
врятувавсь - і став схожим на хмиз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388341
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: Ліна Біла