Міняє день на ніч
І місяць ясно світить,
Зоря встає у обрій свій,і як завжди сміється.
Все так,який вже вік,незмінно й непорушно.
Та ритм життя іде вперед
І я у нім крокую.
Душа так рветься в небеса, під зоряне світило,
Мене змінити вже ніяк, хіба що домовина!
І біль ,і радість в серцім тім,рослаблюсь на хвилину-
Візьму мольберт і ручку я,
Щось напишу і намалюю.
І не художник й не поет,але Душа щось чує,
В мовчанні винирне, як птах і я його фіксую!!!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388301
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: Плискас Нина