Ми весь час кудись йдемо, ховаємо руки в кишені
Так, щоб тепло було хоча б тілу, душі - лиш частково.
І думок в нас, здається, багато: мабуть, цілі жмені,
Всі дива, що із нами, завжди під тавром "випадково".
Ми ідемо кудись, не цінуємо жодних моментів.
В книгу скарг й пропозицій ми пишемо лиш дорікання.
Нам усього замало: листів і дощів, сентиментів.
І у наших серцях ані крихти нема сподівання.
Ми все ж йдемо кудись, в нас постійно турботи і справи.
Десь далеко регочуть із нас онімілі планети.
Може, варто спинити фальшиво чудові вистави?
Може, час вже змінити безглузді набридлі сюжети?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388193
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Fairytale