Скільки можна вже терпіти?
Кайдани стиснули до болі
Хіба ж так люд повинен жити?
Такої ми чекали долі?
У шахтах гинуть за гроші,
У полі труть у кров долоні,
А хтось, зі спокоєм в душі,
Лежить у сонячнім полоні.
Подбаємо про вас усіх -
Води напитись ще хватає...
І в очі дивлячись, крізь сміх -
Пробачте, більшого немає.
Нехай горять вогнем вони
За муки рідного народу...
До пекла всіх! За край вини!
Хай там і п*ють без хліба воду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388141
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 27.12.2012
автор: Томаров Сергей