Б'ється серце, розчахнуте болем,
Наче зорі, згасають роки.
Понад сріблом засіяним полем,
Мов вороння, рояться думки.
їх разом дуже важко зібрати,
Смуток душу чіпає щораз.
А ще важче від себе прогнати,
Коли промінь надії погас.
Бо коли ще надія жевріє,
Ще хоч іскра, бодай, пролетить,
Ми із неї багаття зумієм
І жертовний вогонь розпалить.
Коли ще жаринка жевріє,
Все почнемо спочатку і знов.
Бо страждає душа і німіє,
Коли в серці палає любов.
03.01.2011 p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2012
автор: Мирослав Вересюк