На світанку соловейко защебетає
сумну та тиху пісню усім прочитає
як за ним у тьмі дівчина страждає
а він до неї такі ж почуття немає
вона його ніяк не хоче забувати
але не хоче вкотре пробачати
усе голова від тих слів вибахає
коли оце згадає, що він другу має
з заходом сонця, себе переконає
що це привичка, що вона не кохає
він же нею грався та їй брехав
він її просто зневажав, не кохав
а тепер соловей тихо замовчав
він сумну дівчину пошкодував
в поле до неба її проваджав
він не співав, а тихо до болі мовчав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387912
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Solnishko-‘๑’-