Когда оглядываешься на жизнь, столь трепетную, столь насыщенную переживаниями, заполненную мгновениями столь жарких исступлений и радостей, все это кажется каким-то сном или грезой. Что такое нереальное, если не те страсти, которые когда-то жгли точно огнем? Что такое невероятное, если не то, во что когда-то пламенно верил? Что такое невозможное? То, что когда-то совершал сам.
О. Уайльд
Тобі так подобається те, чого не існує,
За що варто боротись, і що не можливе,
В що не вірять, і що вважають суцільним безглуздям,
Тобі це так подобається, мій милий друг.
Знаєш, що кожна суцільна поразка ні грамом не є перемогою,
Білі вітрила ніколи не стануть піратськими,
А тебе несе водами навіть тоді коли вітри стають перепоною,
І ти ж знаєш, що «не можливе», це те за що варто боротись.
Я розгорну для тебе найкращий пакунок мій друже,
Наша любов буде вічною.
- Поки смерть не розлучить нас…
А потім падіння в депресію, надто багато алкогольних сп’янінь, шоколаду,
Зміни жінок, чоловіків, а наша називається вічною.
В реверансі падають перед тобою слова,
Я їх складаю й записую, щоб не втратити жодної літери,
Вони вбивають, навіть сильнішого, а ми лише вічна любов,
Ті хто переписує по новому історію…
Я відчуваю тебе жодного разу не бачивши,
Не знаючи чи ти так схожий на мене мій милий друг,
Ми розриваємо навпіл всіх привидів і простолюдин,
Ми знаємо про нашу вічну любов.
Золота лихоманка, підкорення всіх невідомих світів,
Створення того, що досі вважають абсурдним.
А нас завжди буде двоє,
І тільки щоб все пам’ятати знайдеться третій…
Друг…
Дружба вмирає надто болюче і безмежно довго.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387867
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2012
автор: Ваньоха Р.