Десь так здалека як та секвойя
Як Кордільєри високі й кам’яні
Ти виникаєш як паранойя
І смокчеш соки моєї пам’яті.
Тебе нитками мені пришили,
Скрутили серце моє канатами,
Я вся знеструмлена, я обезсилена,
Я не одружена і не засватана.
Я намагаюся закрити двері,
Мене розхристану знобить на вітері,
Втрачаю думку, а на папері
Мене не слухаються навіть літери.
Ходжу примарою і сплю на стоя я,
Душа в тривозі моя колотиться,
Ти нав’язався як паранойя,
Шукаю марно чим уколотися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387789
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: kalush