Тепер буде все по-інакшому. Я любитиму сніг.
Читатиму казки і віритиму в диво.
Без мети так часто паморозь підкрадається до ніг,
а ламає ребра і ковтає силу.
Варто жити кожному із нас і липити сніжки.
Чим не забавлянка вам від дипресії?
Кидати будь-куди і вибілити сірі сутінки.
Снігу ген геометричної прогресії.
Тепер все буде краще! Я палко любитиму зиму.
І вас, мої найкращі сторінки у книзі!
Я згадала, що колись була наївна і зрадлива,
а не плакала, морем, пливучи на кризі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387717
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Ліна Біла