Сеньорита акация, добрый вечер.
Я забыл, что забыл уж вас...
Затопила осень по плечи
Осень, вы и пришедший час
Когда стало любить столь трудно
Слаще стало любить опять.
Сеньорита - боль поминутно
Это слово "любовь", как понять?
И казалось бы, отболело,
Прогорело в нещадном огне.
Истоптало душу и тело
И давно уж незачем мне...
В час безумно сухой и влажный
Отходилось по всем мостам...
Слава Богу - вздохнул отважный,
И безумствовал перекрестясь...
Когда - здравствуйте, добрый вечер.
Вы с какой дороги, пожаром смеясь?
Сеньорита огонь по плечи -
Осень, вы и осенний я...
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке - любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху й вологу
Відходились усі мости,
І сказав я - ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь...
Коли ж - здрастуйте, добрий вечір...
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі -
Осінь, ви і осінній я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387332
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2012
автор: Алиса Кирова