Любов моя, немов осінній дим,
У мороці і сутінках розтанула.
Час на лиці закарбував свій грим,
А молодість неначе в лету канула.
Лише душа пручається вітрам,
Прожитий час за втрату не сприймає.
А ще відчути хочеться губам
Цей поцілунок, що стида не має!
Відчути знову руки на плечах,
Щоб очі в душу щиро зазирали,
В простих і найбуденніших речах
Щоб ми лише прекрасне помічали.
Щоб кожен день, мов келих до країв,
По вінця був наповнений коханням.
І час щоб нас, немов іржа, не їв.
Та це лиш мрії наші і бажання.
03.12/2010 p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2012
автор: Мирослав Вересюк