Та якось по весні зібрались звірі в лісі,
І бесіду вони вели про житіє все звірське.
Слівце за словом і вже так,
Дійшли смішної згоди
З кого їм поглумитись?
Вагатись довго не прийшлось,
Прийняли присуд чітко.
Шакалу,звірю нестійкому.
Шакал не вовк і не собака,
А просто так собі звіряка,
Він слабкодухий і слизький
Доїсть недоїдки усіх.
І стали думать і гадать,як напоїть чар-зіллям,
Щоб поступово голову втрачав,
А потім з"їхав з глузду.
Лисичка хитрий звір надумала так швидко,
Корчму шинок побудувати в лісі.
За справу швидко так взялась папери всі зібрала,
Що хитрістю це все взяла,
Про це вона мовчала.
Шинки немов гриби у лісі виростали.
А на узбіччі лісу "Оман"шинок назвали.
І звір поплівся у шинок відразу
І лев,ведмідь,єнот і вовк,борсук,їжак і заєць також.
Шакал у центрі за столом
Всі п"ють чар-зілля.
Хитріший менше,слабший більше-потроху захміліли.
Шакал звірюка,він слабкий,відказу не приймає
Йому налють,хильне до дна і міри він немає.
І тут десь з відкілля,Лисичка-рудохвоста
Подруг розбещених тут навела ,для лісового царства.
Перед Шакалом вже сама очима стріли запускала
-"Шакале,любий мій,я хочу випити з тобою,
Чомусь так сумно тут мені,хочу вина терпкого"
Шакал самець в очах друзяк упасти він не може,
Йому здалось,що неслабка він стать,
П"є скільки л"є вона,а лика вже не в"яже.
І ноги стали не його,Лисичка видалась з рогами,
І мить одна, хтось враз запряг в ярмо
І ходу вже немає.
Де був і що робив,а пам"ять у провалі.
І вибрів якось Шакал з шинка із лісу
Хотів згадать куди брести,
А чорт поставив вістря!
Стоїть в полі завива на допому кличе
Ні зграї звірів тут нема,тут чорнота велика.
Друзяки звірі,деж вони, Лисичка-рудохвоста??
Тут пекло і печаль,тут завивають гірко.
Хотів вернутись до життя,у зграю шакалину,
Але вже вороття нема,запізно.
Мораль.
Мораль у байці цій така,
Якщо ти віриш у добро,
Якщо ти сильний духом
Не попадеш ніколи ти в пусті тенета чорта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387042
Рубрика: Поема
дата надходження 23.12.2012
автор: Плискас Нина