допоки здаються міста
розряджаються обойми
тонуть кораблиі
виносять поранених з поля бою
я пірнаю у безкінечний тембр твого голосу
допоки
зесь там зверху
дуже високо
я не дострибну
у неживому просторі
сліпий піаніст б’є по струнах наших не стосунків
тут
у свіжих подряпинах ночі прокидається мафія
і хвилини падають з дерев
мов шкідливі відходи
мов шматки грудневого снігу
а мирне населення засинає
за ним – вулиця
за нею - коти і кішки
за ними залишаються
лише ліхтарі
які не засинають просто так
із байдужості
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386686
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: edel